Шевченківська вікторина

31 жовтня у Садовській ЗОШ І-ІІІ ступенів, у рамках місячника бібліотек та до 200 річчя від дня народження  видатного українського письменника, поета, художника, політичного  діяча Т.Г.Шевченка, в кабінеті української мови було проведено літературно-поетичну вікторину «Сторінками життя великого Кобзаря». У проведенні заходу взяли участь учні 9-11 класів, учителі суспільно-гуманітарного циклу, бібліотекар школи. Учні розподілилися на дві команди: «Тарасові нащадки» та «Кобзареві діти». Журі складалося з учителів української та англійської мов, світової літератури та історії. Завдання для команд були розроблені з урахуванням не лише програмового матеріалу. Учасникам вікторини необхідно було проявити ерудицію у знанні життєвого шляху письменника, його художньої творчості та поетичної майстерності, а також вміння декламувати вірші напам’ять.               Учні своїми відповідями підтвердили назви команд та довели , що вони мають повне право називатися дітьми та нащадками великого Кобзаря. Переможці та учасники вікторини отримали солодкі подарунки. На завершення  програми учениця 9 класу Кучик Неля продекламувала власний вірш про Шевченка, написаний нею в тринадцятирічному віці. Про Шевченка Т.Г В кріпацькі ті часи складнії, Коли в народу права не було, В селі хлопчина народився Тарасик звали всі його. Був молоденький і спритненький Читати і писать хотів. Ходив, просився на навчання До різних дяків, малярів. Несправедлива була доля Малого хлопчика цього, Він втратив маму, втратив тата І замість того, щоб навчатись, Пан в Петербург забрав його. Хотів хлопчина малювати І білі ночі не втрачав, В чужім парку писав вірші І одночасно малював. Допомагали знані люди З кріпацтва викупить його, А ще він вчитись малювати буде, Й вірші друкують вже його. Писав поет про Україну, І краєвиди малював, Писать йому заборонили, Й заборонили малювати, Та щиру книгу «захалявну» Ніхто не міг в нього забрати. Любив він завжди Україну, Народ український любив За це боровся до загину, За це ж бо й світ його згубив. Його ім’я забуть веліли Як гультіпаки й бунтаря, Та українці, знамо діло, Вже не забудуть Кобзаря. Любив і славив Україну, За неї тіло й дух поклав, Свою прославив Батьківщину, І рідний край не проміняв.